Чому чоловіки принижують жінок
«Якщо б’є, значить – любить», — втішають себе жінки, втираючи сльози і замазуючи тональним кремом синці. Що змушує чоловіків завдавати представницям слабкої статі морального та фізичного болю, принижувати та ображати своїх супутниць життя?
Причини такої поведінки можуть бути різними. Найчастіше такі «домашні тирани» виходять із чоловіків, які можуть похвалитися особливо високим статусом. Адже всередині кожного самця (чи то кіт, чоловік або навіть рибка-мечоносець) живе прагнення стати «ватажком зграї». Тому той, хто не може реалізувати свої амбіції у суспільстві, доводить свою «силу та мужність» у сім’ї, всіляко демонструючи, «хто тут головний». При цьому прагнення «втоптати в бруд» стає особливо сильним, коли чоловік відчуває, що жінка в чомусь перевершує його: розумніший, успішніший у роботі, активніший і так далі.
Ще одна причина, через яку чоловіки принижують жінок – це страх втратити її. Представники сильної статі в глибині душі впевнені, що якщо переконати дружину в тому, що вона дурна, товста, нікчемна і нікому не потрібна баба, жити поряд з якою (крім нього, такого благородного та людинолюбного) ніхто не захоче, жінка не наважиться його покинути.. А йому тільки того й треба: щоб нікуди не поділася і була повік вдячна, що він її, вбогу, ощасливив. Що дивно, ця стратегія дуже часто спрацьовує, і чоловікам дійсно вдається сильно знизити самооцінку подружжя.
Все вищеописане характерно насамперед для чоловіків з ураженим самолюбством, які зганяють на жінках свої комплекси та образи на світ. Але іноді цілком психічно здорові і цілком успішні чоловіки влаштовують своїм улюбленим дружинам «італійські скандали» зі смертельними образами та рукоприкладством. Їм навіщо це треба?
Можливо, у таких випадках винне виховання. Адже маленьких хлопчиків з дитинства привчають стримувати емоції: чоловіки не плачуть і взагалі не виявляють зовні своїх почуттів. Зате вони, якщо що, б’ються і сваряться. Виходить, що агресія – фізична чи психологічна – стає багатьом єдиним способом «випустити пар». І тут уже хтось під руку попався, той і винен.
Що, якщо метою відносин є щось безумовне, за що чоловік і жінка могли б взяти відповідальність? Що якщо це… практика кохання? Кохання – це те, що знаходиться всередині нас; те, за що ми відповідаємо як у добрі, так і в погані часи. Любов дозволяє нам зосередитись на власних зусиллях та обов’язках, а також помічати переваги свого партнера. Занадто багато людей зосереджуються на тому, щоби брати щось від стосунків. Але, для гармонійних відносин треба віддавати, брати відповідальність за своє щастя, а потім інвестувати його в інших.