Ніщо не цінується так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість

Ці слова знаменитого іспанського письменника Сервантеса часто цитуються у численних книгах з етики та етики. Як і слова американського філософа Емерсона: «Ввічливість – це сума маленьких жертв, які ми приносили оточуючим людям.» Ціна «жертв» справді мінімальна. Це щира привітність, вчасно висловлені вибачення або подяки, вміння слухати і поступатися. За будь-яким проявом ввічливості, цієї бажаної для всіх і стилю поведінки, — доброзичливість до людей.

З життєвої практики ми знаємо, що ввічливість ввічливості різниця. Інша чергова нещира посмішка відштовхує, а недружньо простягнута рука не тішить. "Холодна ввічливість", "крижана ввічливість", "ввічливе хамство" – ці вислови живі. Так само, як і їх відображення у реальному житті. Справжня ввічливість завжди радує душу добром та безкорисливістю. Вона світла та приємна. Вона властива порядній людині органічно, адже її благородні вчинки у будь-яких ситуаціях випливають із високих моральних принципів.

Правил етикету у світі безліч, і частина з них справді формальна. Знак ввічливості в Іспанії — запросити гостя залишитись на сніданок, але навіть після другого запрошення прийнято з вдячністю за цей знак уваги відмовитися від нього. І лише третє запрошення може свідчити про справжній намір поспілкуватись із гостем.

У Португалії неввічливим буде визнано дзвінок з особистих питань раніше 11 години ранку. У Голландії не бачать прояви особливої ​​поштивості в рукостисканнях. У Бельгії проявом ввічливості вважається демонстративний показ чудового апетиту під час прийому страв. Таким чином, уявлення про деякі атрибути ввічливості у різних народів може бути різним. В основній же ролі ввічливість — стійка моральна і поведінкова категорія і беззастережно позитивна риса людського характеру. Бути ввічливим — отже, з повагою ставитися до людей, бути тактовним, готовим завжди прийти на допомогу в нескладних побутових ситуаціях, знайти розумний компроміс за якихось життєвих розбіжностей.

Людина, яка ладна з правилами гарного тону, буде зразком і у дотриманні норм мовного етикету. Ось де справді ввічливість коштує дуже дешево, просто вживай чарівні слова «дякую», «будь ласка», «будьте ласкаві», «пробачте», «вибачте», «чи не важко вам», «чи не порадите ».

Шанобливе звернення до незнайомих людей та старших за віком лише на «ви» — норма для ввічливої ​​людини. На "ви" він звернеться і до свого друга, якщо зустрінеться з ним в офіційній обстановці. Перехід на «ти» буде допустимий лише за близьких стосунків і у спілкуванні з молодшими за віком.

Слід зазначити, що ввічливі формули мовного етикету мають різні відтінки залежно від кожної конкретної ситуації, тематики діалогу. Так, офіційне прохання може бути чемно виражена словами «дозвольте» або «дозвольте», але обов’язково з поясненням суті прохання («дозвольте зателефонувати»).

У доброзичливому спілкуванні використовуються певні формули, словесні обороти, які допомагають пом’якшувати негативні моменти у позиціях співрозмовників. Це такі, наприклад, нехитрі коментарі, як «виникла одна невелика проблема», «я не дуже добре в цьому знаюся», «ми тут трохи посперечалися» та ін.

Згладжує гострі кути, категоричність, жорсткість у діалозі вміння вживати запитання замість тверджень («Ви були в кінотеатрі «Х», чи не так?»). Краще використовувати звороти з запереченнями замість прямих питань («Ви ще не доїхали до зупинки?»). Чемна людина запитальною формою пом’якшить і вимогу: не «подайте мені куртку», а «ви не могли б подати мені куртку?».

Чемна людина чи ні, можна визначити за багатьма вчинками. У вихованої людини завжди переважатиме звичка думати про інтереси оточуючих. Така людина ніколи не займе своїми ліктями спільні суміжні підлокітники у кінозалі та безцеремонно не загородить експонат на виставці від очей інших. Він не дозволить собі купити квиток без черги або протиснутися до автобуса, грубо відтіснивши іншого пасажира.

Якого б аспекту спілкування не торкнутися, показниками ввічливості будуть прояв доброзичливості, такту, делікатності та уважності до інших.