Таємниці першої шлюбної ночі: обряди народів світу
Традиції, що стосуються першої шлюбної ночі, були майже в усіх народів. І майже всі вони так чи інакше пов’язані з незайманістю нареченої. Щоправда, всі наближалися до цього питання з різних точок зору. В одних країнах зберігати цноту було обов’язково, в інших до цього ставилися легше, а в третіх – цнота вважалася ганьбою.
Ось, наприклад, наші предки невинності особливого значення не надавали. Нічого сорому в дошлюбних відносинах вони не бачили, більше того, мав місце так званий пробний шлюб. Наречений і наречена могли пожити якийсь час разом, щоб зрозуміти, чи підходять вони один одному. Навіть дівчина з дитиною могла бути нареченою, у чомусь навіть бажанішою, ніж бездітна, у цьому випадку достеменно відомо — жінка може народити. І ці традиції не вдалося вижити навіть за часів християнства.
Проте перша шлюбна ніч все одно вважалася чимось особливим і супроводжувалася певними обрядами. Молодих закривали в окремому приміщенні, але не давали спокою. Всю ніч навколо ходили різноманітні родичі і підначували нареченого, давали поради, жартували… І звичайно, що в такій обстановці нареченому не мудро і погано. На цей випадок йому давалися ще дві спроби. Якщо і втретє молодий чоловік не справлявся, йому знаходили тимчасову заміну: старшого родича, хрещеного чи почесного гостя.
Існують і ще дивовижніші традиції.
У Європі в середні віки мало місце право першої шлюбної ночі. Наречена проводила її не із законним чоловіком, а з сюзереном. Вчені наводять різні причини появи такого звичаю. Зокрема вважалося, що з позбавленням цноти пов’язана певна небезпека, що перегукується з звичаєм віддавати цноту божествам. І досвідченіший сюзерен оберігав таким чином своїх підданих. Можливо, зароджувався звичай саме так, але з часом він виродився у задоволення власної хтивості. Так від непривабливих наречених сюзерен цілком міг відмовитися, а з гарними дівчатами це правило виконувалося неухильно.
У деяких племенах Африки наречений у першу шлюбну ніч вибивав нареченій два передні зуби. А в деяких країнах (на Філіппінах або в Мексиці) в першу шлюбну ніч, а то й кілька ночей, наречені утримувалися від сексу, тому що на весільному бенкеті вживають алкоголь. В інших країнах, до речі, у тому числі на Русі, навпаки, нареченим заборонялося приймати хмільні напої.
А в інших племенах тієї ж Африки дівчаток позбавляли цноти ще до початку місячних, причому робити це мала абсолютно стороння людина. Найчастіше якийсь мандрівник, що проходить через село. Якщо ж до перших місячних дівчина залишалася незайманою, це вважалося ганьбою, і вона могла залишитися старою дівою.
У Самоа перша шлюбна ніч проходить у будинку нареченої, в оточенні сплячих родичів. І пройти вона має у повній мовчанці, щоб ніхто не прокинувся. Інакше пристрасного нареченого поб’ють. Чоловіки, до речі, маючи на увазі, мажуться перед побаченням маслом: так і вирватися легше і побої переносити.
Цікавий звичай у племені Бахта, Центральна Африка. Там замість сексу молодята займаються зовсім іншою справою: вони вступають у бій. І б’ються аж до світанку, після чого розходяться по батьківських будинках, відсипатися. Адже наступної ночі на них знову чекає бій. І так доки молоді не відчують, що вичерпали всю злість один на одного на роки вперед. Іноді такі бої затягувалися на тиждень. І дуже рідко, але все-таки траплялися смертельні наслідки.
А найдивніші звичаї, пов’язані з весіллям і першою шлюбною ніччю, у Наярів, племені в одному зі штатів Індії. Тобто саме весілля та перша шлюбна ніч (а точніше цілих три ночі) мало чим відрізняються від весіль інших місцевих племен. Але у всіх народів весілля – це початок спільного життя. У цьому ж племені на четвертий день чоловік залишає дружину і далі кожен із них живе власним життям, з ким хоче і як хоче. І змінює коханців так, як йому зручно. А за народжених у жінки дітей відповідає черговий коханець, допоки і його не змінять.
Ось так різноманітно ставляться до такої важливої події у житті різних країнах і в різних народів.