БУТИ ВІРНИМИ ІНШИХ ІНШИХ І ПОМЕРТИ В ОДИН…
Банальне та немодне вираження, для багатьох, сьогодні. А я в ці зимові романтичні дні та вечори прокручую його і, не побоюсь сказати, зациклилася на ньому. Чого вже не говорили про подружню вірність і «не дуже…»? Що тут ще можна мудрувати? Але чому багато людей живуть, як і жили, вдаючи, що вони – сім’я? А потім, стоячи біля краю, біля прірви, плачуть, стеруть, клянуться у «більше не буду», «ти одна така». Причому не кажу тільки про чоловіче прагнення до внесімейного адреналіну… Жінки, хоч і прикриваються реальними причинами, теж не відстають у цьому.
Він – не той, вона – не та. Як це розпізнати і не мучити один одного? Дружина-морячка, душа, муза. А він – негідник, каламутний тип, ошуканець, енергетичний вампір. І цілком навпаки: пекуча, бажана для багатьох, норовлива «недомогосподарка» поряд з чоловіком-мрією: і вірним, і відповідальним, батьком з батьків, най-най… У кожного свій внутрішній світ, його наповнення. Батьки, які оточують, а найбільше ми самі повинні над цим працювати. Точніше, не повинні, а можемо, якщо захочемо. Байдужість до себе та інших робить велику справу. Адже нічого не робити в цьому напрямку легше, робити вигляд зручніше. Ми самі руйнуємо те, що збудували або те, що могли б збудувати. Так навіщо ж знову шкодувати, знову давати комусь шанс, робити спроби бути щасливою, якщо треба бути нею, але не через гору обману, будівництво кришталевих замків віддати себе як додаток до багатого життя когось. Можна бути щасливими, нічого не маючи, а можна бути глибоко нещасними, маючи незмірні багатства або пристойний достаток.
Але повернемося все ж таки до теми, як я її ласкаво обізвала, – «внесупружний адреналін» (або просто – зрада). Не думала, що сама зіткнуся з цим. Не спійманий не злодій. Але багато фактів мене все ж таки схиляють до думки, що потрібно бути гранично обережною та спостережливою. А як це бридко. Копатися, підозрювати, знаходити нові суперфакти про щось там. І може ніхто не назве мене нормальною, якщо дізнається, що я спускаю на гальмах, що прощаю та переживаю щодня. Любов…Напевно, вона дає мені сили для боротьби за нас, для мрій про майбутнє, для викорінення думок про «третю» зайву (п’яту, десяту). Я не знаю, наскільки мене вистачить і моїх внутрішніх резервів, ну ось хочеться просто не бути, як усі, чи бути не як усі. Не хочу закрити двері і з валізами у страшній депресії шукати новий день, не хочу бути істеричкою, яка, перетворившись на Холмса, не дає життя ні собі, ні йому. Це гидко, це нестерпно. У розмові з однією з «підозрюваних», виявилося, нормальною жінкою, почула фразу про те, що потрібно бути вищим за все це, а ще, що вона любить чоловіка і він її начебто. Вона мило поспілкувалася і розповіла, що в неї теж бувають «припадки ревнощів» і підозри у зраді, але порадила все ж таки у всьому розібратися. Я ще й номером помилилася, виходить, поговоривши з потрібною в той момент людиною, адже від своєї коханої людини я почула, що я збожеволіла і таке, що ніколи не зраджував і не хоче. Просто має дар обманювати так, що навіть детектор брехні нічого не засіче. Це було як у кіно: я вибігла за ним вниз сходами, кричала, щось слідом, була в страшній істериці, оскільки написала повідомлення на один з невідомих номерів і, як виявилося, сексу щось у них не було, але у клубі вони просто танцювали. Яка краса, подумала я. І
поки перетравлювала інформацію, накачувалась хвиля гніву, яка потім і вилилася на кривдника. Єдине, що його тоді врятувало – не агресія, як буває часто, а ніжність та ласка з потрібними словами. Цього й усім бажаю. Чоловіки, якщо вже наслідили в душі, то треба не кидатися і не обурюватися, а щось робити, тому що всьому є межа, і нашим нервам і сльозам теж. Одного разу нічого не залишиться, все вигорить. І хоч ви житимете вільним птахом, поневіряючись від одного до другого, від третього до п’ятого, ще не раз згадайте саме його. Блудливі коти такого формату не заслуговують ні на що, крім таких же блудливих кішок. Та ні ні, вам подавай чистих ангелів. Для цього на себе спочатку огляньтеся, на свою брехню, на плани поза сім’єю. І я впевнена, що буде не дуже приємно і, природно, не хотілося б, щоб так вчинили з вами. Не вбивайте в ній людину, не топчіть її почуття, не будьте байдужі до кожної дрібниці, зробленої для вас. Не поповнюйте перелік зрадників, не робіть боляче. Може, я ідеалізовано описую своє бачення відносин, але хіба це не нормально і не заслуговує на право бути реальним? Було б бажання.
Мене завжди вбивав факт, що не з вуст кожного можна почути просте «вибач». А раптом воно могло б врятувати чийсь догляд, не говорю з життя, але… хоча так, з життя когось назавжди. Невже є для когось нормальним сльози, подаровані поведінкою однієї людини іншій. Як можна піти, не розібравшись, плюнути на все. А найжахливіше – напад! Саме – це мерзенна зброя для виправдання. Але що діється в той момент з іншою людиною, яка нічого поганого не зробила. Він просто жертва чиєїсь агресії та спроб виправдатися. Ось і виходить – чергова снігова куля: зробив боляче, але не вибачився, продовжує жити за своїми «чоловічими» законами. А поруч та, яка віддає всю себе, яка просто чекала цього «вибач». Я ось нарешті почула "не ображайся", ох ну чого мені це коштувало. Неважливо. Просто це і від сім’ї залежить, і від того, що вкладали саме в цю дитину. Якщо він це довгий час спостерігав у стосунках мами та тата, цей уявний татовий героїзм, коли мама ніколи й не чула цих слів. Звичайно, необхідно наново тлумачити і на прикладах показувати, що це тільки на користь і не асоціюється зі приниженням. А потім про якусь постільну пристрасть ми говоримо! Де її взяти, якщо душа переповнена неповагою і байдужістю. Тільки як донести це до кривдника? Ось я намагалася, натикаючись саме на напад. Виходить, я винна в його «нічних неночуваннях», у блокуванні на телефоні, у повідомленнях енному кількості «їх» з різним підтекстом, у невідомих викликах на телефоні. А головне: на все є відповідь, на все є причина. І найголовніше: відсутність зради як такої. Хоча хто там знає. Нічого не зрозуміло. Знову ж таки: не спійманий – не злодій. Так і живемо. Навіщо? Не знаю. Поживемо побачимо. Може, переросте це бажання бути зіркою для всіх або, як би назвати, бути на мазі з усіма, не торкаючись, не змінюючи. Може, я зрозумію, що не правий і припиню наївно вірити в казки. Скільки можна вже? Найсмішніше. Скільки разів наривалася на неприємні моменти у цьому плані, але все вірю. Час дорослішати, напевно, подумки. Знаєте, я завжди була переконана в тому, що зі зрадниками треба жорстко чинити, не шкодувати ні на грам, їх треба, Боже, вішати, спалювати, інше Час дорослішати, напевно, подумки. Знаєте, я завжди була переконана в тому, що зі зрадниками треба жорстко чинити, не шкодувати ні на грам, їх треба, Боже, вішати, спалювати, інше Час дорослішати, напевно, подумки. Знаєте, я завжди була переконана в тому, що зі зрадниками треба жорстко чинити, не шкодувати ні на грам, їх треба, Боже, вішати, спалювати, інше
вголос не говоритиму. Завжди махала головою, коли показували у ток-шоу тих жінок, яким зраджують, а вони їм шанс дають. Жах, а тепер сама маю сумнів, що мені робити. Чекати саме того моменту, який мені допоможе розібратися або все ж таки припинити бути слідчим криміналістом і відпустити ситуацію, пускаючи її на самоплив. Ось ці саме романтичні зимові вечори кажуть мені, що треба перезавантаження та заспокоєння душі, релаксація, чи що. Але все ж таки живе в мені цей Холмс ненависний, я хочу його синдрому позбутися, а він переслідує мене. Так, гаразд, треба перейти, заспокоїться, розслабитися. Бо так і до депресії недалеко. Із цим треба зав’язувати. Хай усе йде, як іде. Вирішено.
Нещодавно в хвилинному листуванні говорила з «підозрюваною» № 2, як виявилося, заміжньою та з дітьми, ось тільки це її те й врятувало. Розповідала, що вона не має нічого з моїм чоловіком, але свого чоловіка зізналася, не любить, а просто грошово від нього залежна. Так що це новина для мене, але, зізнатися, осад після розмови залишився. Я уявляю, чим насичені будні таких пар. На мою думку, це жахливо, хоча реально. У нас і так прийшла поки що всього «ненатурального». Що ж ще й сім’ї будуть лише такими з ненатуральними посмішками, словами, діями тощо. А пішла вона від попереднього чоловіка тому, що зрадив. Чого їм не вистачає? Ось прийди ти і скажи: Ти не така, треба щось міняти або міняти неможливо. Так ні, треба облазити чужі ліжка, перш ніж зрозуміти, що вдома та – справжня, готова на все заради тебе, яка не зрадить і ллє сльози по негіднику. Духовна роз’єднаність – це дуже складна проблема багатьох сімей і доки вона існує, то ні про яку тілесну «дружбу» не може йтися, ну хіба, на стороні. А там така то радість і близькість, що далі вже нікуди! На думку багатьох, це щось солодше, приємніше, ніж обійняти своє, віддане і колись бажане. А ти спробуй щось зробити, щоб у її очах виблискували ці вогники, щоб посмішка сяяла, щоб тепло випромінювала. Що слабко? Легше йти на інше поле! А ти спробуй щось зробити, щоб у її очах виблискували ці вогники, щоб посмішка сяяла, щоб тепло випромінювала. Що слабко? Легше йти на інше поле! А ти спробуй щось зробити, щоб у її очах виблискували ці вогники, щоб посмішка сяяла, щоб тепло випромінювала. Що слабко? Легше йти на інше поле!
Без боротьби немає перемоги. Потрібно боротися, сподіваючись на свої трофеї, на ті дрібниці, здавалося б, які дарують усмішку і дають надію, що все у вас буде добре. Невміння боротися – хвороба багатьох у відносинах. Просто знаю по собі, що багаторазовими істериками нічого не можна добитися, тільки себе винищити. Якщо вже все так погано і невиправно, то краще відійти убік, зайняти вичікувальну позицію. Подивитися на себе в дзеркало, розпочати спілкування з новими людьми, які побачать у вас родзинку та ті плюси, про які ви давно не чули, про які забули чи прикривали під комплексом неповноцінності. А його багатьом дарує їхній коханий, щоб не розслаблялася, мабуть, або щоб не задирала носа. Мистецтві налагодження стосунків не можна навчитися на «відмінно» чи «добре». Тільки методом «набивання шишок» можна щось та й витягти. Все аналізувати, не лінуватися шукати вихід. Можливо, тоді збережеться ще одна сім’я. Не відмовляйтеся подати руку, може, ця людина збилася зі шляху з якихось причин. І якщо зможете бути мудрою та розважливою, зможете разом все пережити. Сізіфом, звичайно, не потрібно бути завжди, але постаратися щось змінити на краще у ваших силах.
Кохання всім і сімейного адреналіну! (У найкращому сенсі цього виразу).