Як зустрічати молодят після РАГСУ

Споконвіку у весільному обряді вшановуються традиції, тому стандартна церемонія в загсі, за великим рахунком, є лише прелюдією до весільної урочистості, яку кожна пара прагне зробити відповідно до прийнятих звичаїв. Один із таких незаперечних весільних законів — зустріч молодих, у якій беруть участь, насамперед, батьки нареченого та нареченої, а вже потім — решта родичів, друзів та гостей.

За традицією, що склалася, зустріч молодят починається з загсовського порога. Після урочистого одруження гості намагаються першими вийти на вулицю і вишикуватися в дві шеренги по обидва боки від ґанку загсу. Щойно новоспечені чоловік і дружина з’являться на порозі, їх слід обсипати зерном пшениці для родючості, маленькими цукерками для солодкого життя та монетками для багатства у сім’ї. Втім, тепер до цих стародавніх ритуалів приєдналися і нові тенденції, наприклад, обсипання молодих конфетті, блискітками або пелюстками троянд зі спеціальних хлопух.

Основна дія з привітання нової сім’ї після загсовської церемонії розгортається перед входом до будинку чи ресторану, де відбуватиметься святковий бенкет. За хорошої погоди — на вулиці, за поганої — на порозі квартири або в холі закладу у вигляді живого коридору вишиковуються гості. На передньому плані – батьки нареченого і нареченої, в руках у новоспеченої свекрухи має бути таця з новими келихами, наповненими вином або шампанським, короваєм і сільницею з сіллю.

У стародавні часи на піднос належало покласти вишитий власноруч ручник, проте зараз ці розшиті рушники можна купити в спеціалізованих весільних салонах. Також, якщо сім’я молодих православна, при зустрічі мати нареченої повинна тримати в руках ікону з дівою Марією, Миколою Чудотворцем або святим – покровителем нареченого або нареченої (тобто той, хто має те саме ім’я).

Коли молоді підійдуть до тих, хто зустрічає, за їхньою спиною не повинно бути нікого, тільки порожня дорога. Нареченому та нареченій, за звичаєм, слід вклонитися своїм батькам у пояс. Потім молодята відламують по шматочку від короваю і мачають ці шматочки в сіль, а потім годують ними один одного. Так символічно вони насолили один одному востаннє, після чого їх має чекати життя без сварок.

Цікаво, що останнім часом все більше пар обирають для весілля коровай не з сіллю, а з цукром або топленим шоколадом: щоб сімейне життя було солодким. У будь-якому разі, який би хліб не опинився на підносі, є для молодят ще одна важлива прикмета: чий шматочок короваю буде більшим, тому й пануватиме в сім’ї.

Після хліба з сіллю наречені беруть келихи і п’ють з них до дна. Раніше покладалося попередньо перехрестити питво у випадку, якщо через нього хтось напустив наречену псування. Проте сьогодні цієї традиції йдуть далеко не всі. Щодо биття посуду думки теж розходяться. Деякі пари розбивають келихи на щастя відразу після того, як вип’ють з них вино. Інші п’ють з цих келихів протягом всього весільного застілля, а б’ють скло наприкінці вечора. Є й такі молодята, хто зберігає свої весільні келихи на згадку.