Лілі та Дора: перші чоловіки, які стали жінками
Що робити, якщо людина народилася хлопчиком, але з дитинства сприймала себе дівчинкою? Раніше таким людям нічого не залишалося, окрім як змиритися зі своєю долею і вдавати все життя. Сьогодні вони мають інші варіанти. Перед вами історії перших двох чоловіків, які стали жінками. Розповідаємо, через що їм довелося пройти дорогою до своєї мети.
«Незбіг гендерної ідентичності з біологічною статтю» — так це називається науковою мовою. Сьогодні операції з трансгендерного переходу набувають все більшої популярності і стають доступнішими. Хто були перші чоловіки, які ризикнули всім, включаючи свої життя, заради того, щоб стати тим, ким вони були насправді?
Лілі Ельбе
28 вересня 1882 року у Данії народився хлопчик Ейнар Магнус Андреас Вегенер. А в 1930 він помер від руки великого лікаря на ім’я Людвіг Леві-Ленц, який працював під керівництвом Магнуса Хіршфельда. Лікар убив Ейнара, але дав життя іншій людині — жінці Лілі Ельбі, яка майже 50 років була замкнена в тілі чоловіка.
Але все почалося випадково. Вегенер, багатообіцяючий студент Королівської академії мистецтв у Копенгагені, зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Гердою Готтліб там же – вони були студентами та мріяли стати справжніми художниками. Талант Герди перевершував майстерність Ейнара. Її роботи з’являлися на сторінках Vogue та La Vie Parisienne, зазвичай вона малювала жінок. Ейнар волів писати пейзажі.
Одного разу одна з натурниць не прийшла до призначеного часу, і Герда запропонувала Ейнару допомогти їй і попозувати в жіночому платті, панчохах та туфлях. Того дня Лілі вперше підвела голову.
«Не можу заперечувати, хоч би як дивно це звучало, що я сподобався собі в цьому образі, — пише Ейнар. — Мені подобалося відчуття м’якого жіночого одягу. У цей момент я відчув себе вдома.
В 1912 пара переїхала в Париж, де Лілі вже жила відкрито. Герда стала її найкращим другом та адвокатом, вона завжди ставилася до нової подруги з розумінням та підтримкою. Герда супроводжувала «сестру» на балах, де спостерігала за тим, як Лілі фліртує з офіцерами, які нічого не підозрюють. Є припущення, що Герда була гомосексуальною, але підтвердження цього не знайшлося.
Роки йшли, Лілі ставало дедалі гіршим — їй набридло вдавати і жити чужим життям. Вона хотіла стати самою собою.
Все посилювалося тим, що Лілі була як би іншою особистістю, відмінною від Ейнара. «Безрозумна, легковажна, поверхова жінка», схильна до ридання і не здатна заговорити з сильним чоловіком – так говорилося в її автобіографії. Ейнар та Лілі були повною протилежністю.
До 1930 Ейнар здався: «Я вичерпався, Лілі знала це вже давно. Ось як справи. День за днем вона бореться дедалі лютіше». Він став писати лікарям, але йому відмовляли – одні діагностували у художника істерію, інші писали, що він просто гей.
«Я сказав собі, що оскільки мій випадок просто невідомий історії медичного мистецтва, він просто не існує, не може існувати». Ейнар вирушає до Німеччини. Переживши три найскладніших на той час операції, він, нарешті, розплющує очі як Лілі. Прізвище Ельбе вона взяла на честь річки, на березі якої було місто її переродження.
Їй видалили яєчка, пеніс та трансплантували яєчники. На жаль, деталі операцій невідомі — більшість архівів було знищено нацистами у Другій світовій війні.
Данський король погодився анулювати шлюб з Гердою, і в жовтні 1930 року подружжя розлучилося. Пізніше Герда вийшла заміж за італійського офіцера, який розтринькував її стан — Герда померла без крони в кишені 1940 року. Але Лілі цього вже не побачила.
Лілі на той час жила з арт-дилером із Франції та мріяла подарувати йому дитину. «Найстрасніше бажання в моєму жіночому житті — стати матір’ю». У вересні 1931 року вона зважилася на трансплантацію матки. Після операції вона надіслала листа своїй сестрі: «Тепер я знаю, що смерть поряд. Минулої ночі я бачила уві сні Мати. Вона взяла мене на руки і назвала Лілі, а Батько теж був там…» 13 вересня 1931 Лілі не стало.
Через півстоліття, 1980 року медики відкриють циклоспорин — речовину, яка запобігає відторгненню органів, що трансплантуються.
Дора Ріхтер
Але Лілі була не першою відомою жінкою, народженою чоловіком.
Рудольф народився 1891 року. Він ненавидів свій пеніс із самого дитинства — у шість років він намагався відрізати його. І він став жити як жінка, називаючи себе Дорою. У юності Дора попрацювала офіціанткою, а пізніше, на свій успіх, влаштувалася до Інституту сексуальних досліджень. Той самий Магнус Хіршфельд, який пізніше керував операцією Лілі, не був шокований дивною поведінкою Дори. Він ласкаво називав її Дорочкою, а дівчина працювала там прислугою.
В 1922 Хіршфельд погодився каструвати Дору – він видалив їй яєчка і насіннєвий канатик. Операція пройшла благополучно. Хіршфельд став вивчати, як зниження рівня тестостерону впливає на анатомію.
Доктор Фелікс Абракам, лікар з Інституту сексуальних досліджень, описував трансформацію так: «Її кастрація здобула ефект, хоча і не дуже великий, її тіло стало повнішим, перестала рости борода, стали видно перші ознаки розвитку грудей, і низ її живота набув більше… жіночний вид».
Сексолог Леві-Ленц писав: «Трансвеститам було дуже важко знайти роботу. Як ми знаємо, наш інститут та ще кілька місць наймали трансвеститів, ми робили все можливе, щоб надати таким людям місця. У нас працюють п’ять покоївок — усі трансвестити, і я ніколи не забуду, якось зазирнув до них у кухню і побачив п’ятьох «дівчат». Вони в’язали та шили, співаючи народні пісні. Це найпрацелюбніші та найчесніші робітниці, які у нас колись були, і ніхто з відвідувачів жодного разу нічого не помічав».
Настав 1933 рік. Студенти-нацисти спалили книжки та знищили інститут. Що сталося з чотирма дівчатами і Дорою, чи вони пережили атаку — залишилося невідомим.