“Нормальні люди”: головне про книгу, серіал і феномен Саллі Руні
Про що книга
Серіал знятий за однойменною книгою письменниці Саллі Руні: роман «Нормальні люди» вийшов у 2018 році, і ви, напевно, про нього чули. Сюжет дуже оригінальним не назвеш: головні герої — старшокласники, у яких розгорається таємний роман, незважаючи на те, що вони дуже різні. Маріанна Шерідан – одинак, по суті ізгой серед однокласників (хоча в коротких описах серіалу її часто називають тихою і сором’язливою, насправді вона все ж таки далеко не тихоня: на все має свою думку і хвацько заперечує вчителям). Коннелл Волдрон – зірка шкільної футбольної команди, що користується популярністю у дівчаток. Слово «тихоня» можна застосувати швидше до нього, а не до Маріани: він розумний, але не завжди може і вирішується висловити думки вголос, а жіноча увага змушує його червоніти.
Кадри із серіалу «Нормальні люди»
Відмінність між головними героями ще й соціальна: мати Коннелла підробляє прибиральницею в будинку матері Маріанни.
У героїв починаються стосунки, але, як часто буває з першим коханням, щось йде не так. У результаті вони перестають спілкуватися, потім знову зустрічаються у коледжі та розуміють, що нічого не закінчено. Ну а далі ми маємо спостерігати за тим, як будуть розвиватися відносини персонажів, як змінюються вони самі і до чого таки прийдуть у фіналі. Він, до речі, у серіалі трохи відрізняється від книжкового, але обійдемося без спойлерів.
Виконавці головних ролей у серіалі – Пол Мескал та Дейзі Едгар-Джонс
Головне про автора
Ірландку Саллі Руні можна назвати літературною сенсацією останньої пари років. Їй 29, і «Нормальні люди» — лише другий її роман. Перший вийшов у 2017 році та носив назву «Бесіди з друзями». Дивно, який ажіотаж викликала книга дебютантки: за права на публікацію боролися на аукціоні одразу сім видавництв. А увага знаменитостей рівня Сари Джессіки Паркер, яка із захопленням повідомила, що вона прочитала книгу за день, гарантувала «Розмовам з друзями» касовий успіх. У першій книзі Саллі йшлося про бісексуальну студентку і «любовний багатокутник», у якому крім головної героїні виявляються її найкраща подруга (вона ж колишня дівчина), а також подружня пара.
Саллі Руні
Сама Руні, за її словами, важко могла повірити у свій успіх: дебютний роман круто змінив її життя, а грошей вона на ньому заробила стільки, що могла б вже «зовсім не працювати найближчі кілька років».
Саллі родом із містечка Кастлбар в Ірландії. Вона здобувала освіту в дублінському коледжі Трініті (там же навчаються герої «Нормальних людей»): вивчала політологію, але не закінчила, а диплом здобула за спеціальністю «американська література».
Писати Руні почала у підлітковому віці: каже, що це були «провальні романи». Але у студентські роки її розповіді рідко публікувала преса. Саме завдяки одній із таких публікацій молоду письменницю помітили: вона отримала електронного листа від літературного агента, який попросив її показати щось із неопублікованого. Саллі почала дописувати чернетку книги, яка згодом і вийшла під назвою «Бесіди з друзями». Агент розіслав рукопис видавництвам — тоді між ними розгорнулася вже згадана боротьба за перспективного автора.
Що було далі – ми вже знаємо. У статтях про Саллі тільки лінивий не назвав її «Селінджером покоління Snapchat» (це визначення вигадав видавець її дебютного роману — непоганий маркетинговий хід), «голосом міленіалів» та «Джейн Остін часів інстаграма».
Одним бестселером Руні не обмежилася, і її «Нормальні люди» ще до появи на полицях книгарень опинилися у лонг-листі Букерівської премії. У шорт-аркуш роман, щоправда, не потрапив, зате удостоївся звання книги року, зібрав захоплені рецензії та посів 25-те місце у складеному The Guardian списку «100 найкращих книг століття»! Ну а на Саллі посипалися ще гучніші титули. The New Yorker писав про неї так:
У чому секрет Саллі? У журналістів із цього приводу різні версії, ось, наприклад, що пише Vanity Fair:
Саллі живе у Дубліні зі своїм бойфрендом Джоном, викладачем математики. Вони почали зустрічатися під час навчання у Трініті, і, як каже Руні, до цих відносин вона «не писала нічого доброго». Шуміха навколо її імені письменницю, за її словами, скоріше лякає:
Чому все без розуму від книги
Можливо, причина величезної популярності роману «Нормальні люди» навіть не в сюжеті (таких було вже тисячі), а в тому, що письменниця зробила своїх персонажів дуже схожими на нас і наших друзів. На звичайнісіньких людей, які намагаються бути «нормальними», а тому часом занадто залежать від чужої думки. На людей, які борються з власними страхами та комплексами, які мають проблеми у спілкуванні, не можуть розібратися у своїх відносинах і яким ніяк не дадуть спокою відлуння дитячих травм (Маріанна зізнається Коннеллу, що її тато бив маму).
Судячи з відгуків і коментарів, те, про що написала Руні і про що зняли серіал, багатьох зачепило за живе, тому що — ну хто з нас не згадує своє перше кохання, навіть якщо це було не дуже весело? А ще Саллі, можливо, знайшла «ключик» до сердець шанувальниць, втіливши у своєму сюжеті улюблену жіночу фантазію: про те, як згодом ти є скривдженому колись колишньому — помітно покрасілою, набагато більш популярною і вже не самотньою. Загалом, тут чимало моментів, що змушують читачів та глядачів асоціювати себе з головними героями, і це явно попадання у ціль.
Сама Руні каже, що часто її герої — майже вона сама:
Книжка «Нормальні люди» стала не просто хітом, а цілим явищем. Оглядач видання Vox у статті під назвою «Культ Саллі Руні» розповідає, що протягом кількох місяців після виходу роману на подіях книжкової індустрії всі тільки й говорили, що про цю книгу. У тій же публікації говориться, що в якийсь момент роман перетворився на свого роду «Instagram-символ статусу»: запостити в свій аккаунт впізнавану обкладинку стало модним. До речі, обкладинки книг Руні ніби спеціально розроблені так, щоб чудово виглядати в інстаграмі.
Преса книжку розхвалила — до речі, також. Роман увімкнули, здається, абсолютно у всі добірки на кшталт «що почитати на карантині». Літературний критик Галина Юзефович пише, що «Нормальні люди» — це «очищена від усього зовнішнього історія про перше кохання, яке не залежить від коронавірусу та країни». Журнал Esquire так характеризує роман: «Ідеальний приклад того, як писати про кохання у XXI столітті» і називає його «рятівним читанням для міленіалів». Чому так?
– пише в огляді Esquire літературний критик Ліза Біргер.
Втім, є у книги і хейтери, і байдужі, що вважають, що творчість Саллі Руні — штучно роздута маркетологами історія, і жодною вона не є «новим Селінджером». «Нормальна книга — і не більше», — подібних коментарів у мережі теж можна зустріти чимало, як і закидів у тому, що Руні має бідну мову і плоскі сюжети, а її книги — дослівне дотримання всіх завітів курсів «creative writing».
Екранізація
Про те, що за книгою «Нормальні люди» знімуть серіал, стало відомо у травні 2019 року: британський канал BBC Three та американська платформа Hulu запланували 12 серій. Саллі Руні взялася до роботи у складі команди сценаристів. Режисерами виступили Леонард Абрахамсон, який зняв п’ять років тому номіновану на "Оскар" драму "Кімната" з Брі Ларсон, а також Хетті Макдональд, яка раніше працювала над рядом серіалів.
Зйомки проходили в Ірландії — в основному в Дубліні та місті Слайго, звідки за сюжетом родом обидва головні герої. Деякі сцени також знімалися в Італії та Швеції.
Наприкінці квітня 2020 року відбулася прем’єра, і за інтересом глядачів відразу стало зрозуміло, що це хіт: стрічка показала найкращі рейтинги з усіх проектів BBC Three і набрала лише за перший тиждень понад 16 мільйонів переглядів на стрімінговому сервісі iPlayer. Ймовірно, тут зіграло свою роль ще й те, що показ «Нормальних людей» припав саме на період карантину, коли багато хто засів за перегляд серіалів.
Преса який завжди хвалить екранні адаптації популярних книжок, але у разі рецензії переважно позитивні. Оглядач Elle взагалі припускає:
Успіх «Нормальних людей» порівнюють із популярністю романтичної драми 2017 року «Назви мене своїм ім’ям» Луки Гуаданьїно за книгою Андре Асімана. Тоді інтернет теж буквально збожеволів з приводу і самого роману, і екранізації. В обох історіях багато романтики, чуттєвості та складнощів відносин — відмінність лише у сексуальній орієнтації героїв.
Незважаючи на хороші рейтинги, не можна сказати, що від «Нормальних людей» у захваті абсолютно все. Основна претензія з боку тих, кому серіал не сподобався, — надто меланхолійна розповідь. Для когось фільм виявився нудним і затягнутим — але тут уже, як кажуть, смак і колір.
Щодо сюжету, то творці телепроекту адаптували книгу близько до тексту — не дарма серед сценаристів сама Руні. Додамо, що BBC Three ще до прем’єри «Нормальних людей» оголосив, що екранізуватиме і перший роман письменниці — «Розмови з друзями».
Відвертість та секс-консультант
Окрема тема — відверті сцени, яких у серіалі «Нормальні люди» багато, і знято досить реалістично. Секс взагалі грає далеко не останню роль у романах Саллі Руні. Ще в першій її книзі можна було зустріти яскраві описи гарячих сцен. Як каже письменниця, вона намагається писати про секс нормальною людською мовою, але без відходу у фізіологію — щоб усе це не нагадувало порнографічні романи, при цьому не звучало надто безневинно. І описує такі сцени Руні гранично чесно: раз вже в її героїні трапляється перший у житті секс, логічно, що все відбувається трохи незграбно. До речі, видавництво, що публікувало «Нормальних людей», навіть сумнівалося, чи не надто «соромливими» вийшли деякі еротичні сцени, на що Руні відповіла, що у житті на початковій стадії стосунків саме так і буває.
Продюсери фільму вирішили, що подібним епізодам слід приділити особливу увагу, і доручили їхню координацію «консультанту з інтимних сцен» — так, є й така професія на знімальному майданчику і в театрі. Ця людина стежить не лише за тим, щоб відверті кадри були гарно зняті, а й за тим, щоб під час зйомок все залишалося в рамках пристойності і ніхто не порушував нічиї особисті межі.
Як писала The Guardian, всі подібні моменти в серіалі ретельно продумані Айто О’Брайен, яка відповідала за те, щоб акторам комфортно було зніматися. Айта у своїй справі не новачок, раніше вона вже режисувала інтимні сцени в різних серіалах, включаючи гучне «Статеве виховання» від Netflix. Вона з дитинства танцює, і це допомагає їй у роботі: як пише преса, постановка секс-сцен — це також своєрідна хореографія.
О’Брайєн розповідає, що перед зйомками кожного сексуального епізоду розмовляла з виконавцями головних ролей:
У результаті секс-сцени вийшли настільки спекотними, що змонтовану з них 22-хвилинну нарізку розмістив у себе Pornhub. Продюсери серіалу виступили з вимогою прибрати ролик, оскільки це «не лише порушення авторських прав, а й, що ще важливіше, неповага до акторів та знімальної групи». Відео з порталу видалили, проте воно встигло розлетітися іншими сайтами для дорослих.
Актори
До переваг серіалу багато критиків відносять вдалий підбір акторів на головні ролі — при тому, що продюсери не стали робити ставки на зірок і віддали перевагу новим особам.
Маріанну зіграла 22-річна Дейзі Едгар-Джонс. Акторка виросла в Лондоні, її мама ірландка, а батько шотландець (до речі, не остання людина на телебаченні – голова розважального мовлення британської телекомпанії Sky). До останнього часу на рахунку Дейзі було лише кілька ролей у серіалах, більш-менш помітна — у торішній багатосерійній фантастичній драмі «Війна світів».
Дейзі Едгар-Джонс
24-річний Пол Мескал, який зіграв Коннелла, взагалі майже не має досвіду зйомок, щоправда, вже кілька років виступає у театрі. У актора багато спільного з його героєм: Пол теж ірландець, він серйозно захоплювався футболом (поки не пішов зі спорту через травму) і навіть навчався у тому самому коледжі Трініті.
Пол Мескал
Звичайно ж, після участі в такому гучному проекті Дейзі та Пол стали знаменитими буквально в одну мить і самі досі не можуть повірити в те, що сталося.
Дейзі каже:
Зараз практично жодного дня не проходить без новин про акторів у світовій пресі, а кількість їхніх передплатників в інстаграмі стрімко зростає. Так, у Едгар-Джонс фоловерів вже близько півмільйона, у Мескала — понад 760 тисяч.
Незважаючи на карантин, обидва встигли знятися для журнальних обкладинок та побувати гостями найпопулярніших програм. Днями, наприклад, виходили на зв’язок інтернету з Джеймсом Корденом в ефірі його вечірнього шоу.
Дейзі і Пол мали відправитися в промотур, у тому числі представляти серіал на фестивалі «Трайбека», проте пандемія змінила всі плани, тож тепер актори спілкуються з пресою — але тільки в режимі онлайн.
Нещодавно журнал Interview опублікував навіть не інтерв’ю, а дружню бесіду Мескала та Едгар-Джонс, яку вони провели в онлайні на прохання редакції. Актори обговорили один з одним, як це моментально стати зіркою. І зійшлися на думці, що обидва не очікували настільки бурхливої реакції на «Нормальних людей».
– зізнається Дейзі.
Підлога погоджується з колегою з приводу того, що відчуття досить дивні, а ще незвичайнішими вони стають через те, що успіх серіалу припав на період самоізоляції:
Пол Мескал та Дейзі Едгар-Джонс
Хімія та ланцюжок
Що стосується відносин між виконавцями головних ролей, то, за їхніми словами, вони чудово ладнають, але без жодної романтики. А на зйомках багато сміялися і, можливо, завдяки цьому не зазнали особливого стресу через відверті сцени.
У реальному житті Дейзі зустрічається з актором Томом Вері, якого ви можете знати за серіалом «Гра престолів»: у шостому сезоні він з’являється у ролі Клея Сервіна – голови будинку Сервінів.
Том Вері
Про особисте життя Пола Мескала мало що відомо. "Схоже, самотній", – з надією пише преса. А шанувальниці, яких у актора відразу ж з’явилося безліч, крім його акаунта підписуються на аккаунт… срібного ланцюжка, який Коннелл носить у серіалі і який раптово загоївся своїм життям. Ну яка ще прикраса має власну сторінку в інстаграмі зі 170 тисячами фоловерів? Менше місяця тому їх було вдесятеро менше.
– Жартує Пол.
До речі, він уміло скористався несподіваною славою прикраси та розіграє його між своїми шанувальниками. Участь у розіграші платна, а всі зібрані кошти підуть ірландському благодійному фонду Pieta, який допомагає тим, хто опинився у складній психологічній ситуації.
Що стосується екранної взаємодії Пола та Дейзі, то тут глядачі та преса у захваті. Навряд чи хтось ставитиме під сумнів те, що актори переконливо грають почуття. Критик із The Times написав, що між героями на екрані «така потужна хімія, що можуть знадобитися захисні окуляри».
Кадри із серіалу «Нормальні люди»
Втім, навіть якщо «захисні окуляри» вам і не знадобляться, «Нормальні люди» все одно якісний, красиво знятий серіал із вдало підібраною музикою та приємною приглушеною гамою кольорів. Особливого екшену не чекайте, але якщо ви не проти спокійної, злегка меланхолійної оповіді з окремими емоційними сплесками, вам сподобається.
